ДУША, ТО СМІЄТЬСЯ, ТО ПЛАЧЕ…

А  душа  ,то  сміється,  то  плаче...
Немов  поранена  пташка  у  клітці.
А  від  пісні,  як  серце  юначе-
Розквітає  білим  цвітом  на  гілці.

Я  немов  птах  фенікс  -  наодинці
Побиваюсь  поміж  пеклом  і  раєм.
Cкільки  тре  мати    сил  українці?!
Слухати  отих,  хто  гавкає    лаєм.

Скажи  мені,  хто  ти,  й  звідки  родом  ?
І  яка  мати  тебе  народила?
Ти,  чужий  є  між  моїм  народом  
В  тобі  вирує-  люта  чорна  сила.

Твій  довгий  язик,  як  хижа  змія  
Кидається  на  мою  милу  мову.
І  до  смерті  буду  боротись  я,
Щоб  одягти  вишиванку  святкову.

О,  ні...  ти,  не  щирий  українець!
Називаєшся  генієм    великим.  
Ти,  зухвалий,  безчесті  чужинець  
 У  мові  поета  ти  є  безликим.

Скільки  ненависті,  люті  ,  злості?
І  за  пазухою  душі:  ніж,  камінь.
Ти,  в  чужий  дім  заходиш  у  гості
З  лайкою  слів...  я,  кажу:**  тобі  Амінь  !**.

Минаю  тебе,  як  лихого  пса,
Який  кидається  на  перехожих.
А  в  тобі  живе  лихий  -  демон  зла
Ти,  одягнув  маску  панів  вельможних.

Змій  горинич  двоголовий  орел      
Розпалює  чвари  жорстоку  війну.
Мізки  курячі...  рже  немов  осел
Ти,  від  дози  згубив  в  собі  людину.

О  ,  скажи  проти  кого  воюєш?...
З  жінкою  ,яка  оспівує  Бога.
Душа  людська  в  шрамах...  ти,  бануєш?...
Твій  Пегас  -  є  дикун,  хвостик  і  роги  .

               -----  2-----
ХАЙ  ЛЮДИ  СМІЮТЬСЯ,  А  НЕ  ПЛАЧУТЬ!
Нехай  люди  сміються,  а  не  плачуть!
Буде  багато  сонця  на  землі.
Бажають  один  одному  удачу
Миру,  щастя,  добра      -  сонячні  дні.
А  при  зустрічі  добрим,  щирим  словом
Вітаються  немов  сестри,  брати.
Нехай  не  буде  заздрості,  обмови,
I  сяє  світло  серед  темноти.
О,  ні,  не  треба  дивитись  лукаво!
На  тих,  хто  усміхається  світу.
Від  заздрощів,  брати  меч  і  булаву
Ламати,  топтати  чужі  квіти.  
Не  бурмочіть  під  ніс,  не  хмурте  брови!
Не  кліпайте  очима  із  під  брів.
Ви,  женіть  погані  думки  з  розмови
Даруйте,  як  квіти  букет  зі  слів.
А  в  кожного  земний  шлях,  своя  доля-
Несе  на  Голгофу  свій  важкий  хрест.
А  на  все  є  допуст,  та  й  божа  воля
Не  всім  дано  бачити    Еверест.
Ріка  життя  тече...  весна  буяє-
Цвітуть  сади  прекрасний  білий  світ.
Живи  заради  тих,  кого  немає-
Ти,сильна  ,a  не  слабка...  вдихай  у  цвіт!    
Не  давай  нікому  пояснень  і  звіт!
Все,  що  тебе  дратує  -  оминай.
І  думкою  не  ламай  іншим  політ
Коли  важко  молись,  Бога  шукай  !  
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.











адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Чайківчанка