"Викрикуючи твоє ім'я
у небо, у небо
Викрикуючи твоє ім'я
у небо, не вже ти просто
Відкинешся і споглядатимеш
Як він помирає, як він помирає?" -
Suicide Silence - In A Photograph
Чи ти чуєш?
Пророкую тобі
загибель
Макет твоєї душі
Ридає по інтерпретації
Розносиш заразу
Ти знаєш в якій дірці
шукати ліки, цей голос
в голові може стати
Твоїм, така нестерпність
Блаженний - послідовник
Ти не на шляху життя,
щоб когось перестріти
Відкинь, забудь цю
Перманентну любов до жінок
Вони її не вартують, вимаганням
Твоєї зухвалості, не варті й єдиного
Слова, викрикувати твоє ім'я він
Буде у небо, реальніша за бога
Обидвоє не відповідаєте, порятуй
В мене нічого окрім сорому, не
Вартий, теж
Спробував
Безплідно
Невідповідно
Не готовий
Ніколи
життя - це секс, але всі помовкують
Світлоносний, має бути щось вище
Прояв індивідуальності - текстиль?
Я тебе вже достатньо на-розгледілась
Я тобі подобаюся, значить бачиш мене
Тілом, не як дослідника життя у пару
Якби в мене була душа - я б літала
в опіумних хмарах, а не ту-та
використовую усі даровані можливості
Чим більше ти тут проводитимеш
Часу - тим більше не-відповіднішим
Ставатимеш до вільного сюжету ззовні
на два поверхи вище, відведи до кухні і
Реальності згодом, наїмося до смерті
І не вийдемо, похилить у денний сон
Древній
Ти замкнувся, - О, боги,
що за втрачений соціум
Сигару дістати легше аніж повію
А тепер думайте, що більше
Шкодить здоров'ю, якісно
Корисніше, не надіюся більше на
Дівчину, не то що на жінку, було
б сил викликати повію, все так
Складається, щоб я ненавидів
Світ через себе, люблю тебе
Вже набирав номер твоєї
Реклами, схожа вивіска
Але лякаюся, виправдовуючись
Тобі ж хотілося щоб я був чистий
Брудний - на ділі, бо через страх
Не вчуся мистцеву любові
перекрутився, впав з дивану
на відмінне коло, далії пахнуть
земляно, пекло очі, нічні сльози
найкращі рядки я писав в особисті
повідомлення, десь у снах, власне
Моїх, не у цьому, богом дарованому
Пробач, бо сьогодні знову не явлюся
Перед тобою, не увісні, не в своїм
Не в цьому божому, ні тим паче в
реальності де й зорі нема
Божий сон, проектування
Чогось не від світу цього
Дякую, за збереження
Чогось не для цього сну
Просто думки, щоб не
Загубити себе у твоєму
Відтворенні, Дружино
Всередині
всі ці часові петлі, на вісі
хтось плете светр?
експлуатувати поки жива
Вибачте, мені занадто тривожно
Порозуміння не передбачається
Може вас підштовхують найчистіші
Помисли, хочете, щоб коханий насолодився
Можливо останніми краплинами Вашої юності
Він такий ж хирий, не вірить у неминучість
Смерті, ляпас, один, другий, сонета не буде
В мене сіпаються кінцівки з уявою дотику
Здається помру нікого не зацікавивши, що
Я? Щоб наполягати, мій розум на грані
Нежиттєдайного, не дивно, що ніхто не
Хоче зі мною навіть вдати розплодження
Хто Я? Ірреальний, відповідно до твоїх мрій
По мені, нестерпний
Придбав землі на плату за
Неправедність, і о-прокинувши
Голову зрозумів цю метафору
Ось і вивалилися мої нутрощі
Лагідність з якою приходять
Просити, блукач, згнию до
Третього дня, розлилася
Кислота, розносьте ж цю
Землю, відайте душі
Древнім богам, Hakl-ed-damm!
Хтива частка, Вартую!
Холодно тілесно, що за біда
Ніхто не підійде до тебе не май
Ти вогнища, не звикли ділитися
Відчуження, ти когось ненавидів
За проповідування лагідності?
Вічна - лиш глибина
Цієї мовчазної темряви
Скрізь боротьба, чомусь
Забуваю про дихання
Боротьба навіть в цьому
Штурханні, я тебе кохаю
Ми помираємо живцем
Серед цих людей без свободи,
а тому і без радощів дозвілля
бачиш лиш тіла бездушні,
і здригаєшся від думки,
що на таку кількість рук і ніг
лиш одна голова, що за біда
Та яке і моє бажання?
Зберегти б ніжність шкіри
Я не дам життю себе зашрамувати
Чи було все це того варте? Вийти
з потойбіччя, і стати "жінкою"
По-людських найхтивіших поняттях
Знаєте, як це закровоточити тричі?
Цнота, розрив, вистріл
Перед тим - забита до смерті,
щоб стискалася коли її гладиш
Не розуміє, біситься, либиться
Наче вже в думках любиться, бо
Більшого собі не може дозволити
Закипає кава, невдоволення, Пекло
Щось в голові скрипіло,
як старі, поржавілі петлі
Звідки молоко? Долила
Кава - це як антонім молока
Ти ще не знаєш що таке
Нафта, емульсія з немертвих
Тиск і безконтрольне множення
Без випробування, не вийшли з води..
Сизиф завжди докочував каменюку
Заворожений божою красою Він
Її впускав, запалений компанією
Так забагато-малого потрібно
Я твоя каменюка, Хлопчику
Тебе щось налякало?
Побачив криваві вулиці після
маніакальних нападів, деструктивний
Вбивство п'янить, якщо компенсуєш ним
Зворот, бійся людей що любові не знали
Йому буде достатньо володіння тобою
Без відчуття власної вроди, без відчуття
Власної краси, наруга, наруга, хотіла не
Так
набридла й Земля - хата в оренду
Хто я? Жид? Масон? Прибулець? Бог
Інший? Ні, занадто вродливий, аннунак
Кожен день ніби останній, але я не
Збираюся вмирати, роздаю презервативи
Нищім, ступаючи по лезу неба, завів у
Холодне майбутнє, ти піднесешся
Або помреш, не передаючи цей дар,
що так і не зміг відкрити, дарував стиль
Вчив місить цю грязь, але все що
Навчилися - взяти й вкрасти, лінь -
Порозуміння, ви - продукт мого оточення
Та навіть мені потрібні обійми, слідуйте
Не пастор, всім набридло смоктати
вим'я із стіни, приставуче, просто
Віра не в хресті, в жертві, неоригінально
Не анонімний клуб біполярних добродіїв
Відьма
Якого ще ж дару очікувати від Древніх
Все навколо - брехня, Відьма, не травмована
Те, було як в сні, Мене там вбили, задля забави
Те не може бути реальним, що було до того,
якщо Я зараз за потойбіччям? Людським
Знищила всю армаду маріонеток у петлі
тривалістю в хвилину, їла траву, не короновані
Антеною, значить був десь поблизу, в кущах
Їла траву, дивні люди підходили, боялася -
переміщалася, Вони мліли, розкладалися
Зв'язок втрачено, це не люди, білі м'язи,
чорні скелети, не втамувати голод
Електромагнітне випромінювання
Міхур, просторово-часова аномалія
Просто, - Ніколи, не говорили "ніколи",
як і "просто", - Просто залишайся на місці
Занадто багато палива йде на часові мандри
Ще й всю колекцію потрачу, звідки координати?
Невимовно, кожної хвилини ми творимо настрій
в якому хочемо вмерти, заспокоїтися
Електромагнітне випромінювання
Вивітрює електрони, Еолові стогони
Хвилина й тіла - немає, лови нейтрино
Згодом повернеться, через хвилину
Твердий - не значить "міцний", іридій
Сильна достатньо, не побачиш
згодом і скелетів, через хвилину
У її довгому житті у ній, їла траву
Квітла, буянила стогонами, поглинала
їх живильне на себе віддзеркалення
Батоги вибивають і розносять дощик
з позитивно заряджених часток
Міхур, Жодна Травинка не постраждала
Концентровано, вони з її часу, з чого страх?
Дивись мені крізь голову, знайшов її шпильку
серед погнутої трави, заклав своє волосся
Не філософія, не правило, а принцип
Наперекір, не трофей, вона ж не пам'ятає
Що за зброя останнього шансу.. У всіх на
Виду, нема чого комусь щось доводити
Немає інтересу, я люблю жінок як бик
Немає інтересу, "як" доводити занадто легко
Цілодобовий клуб за рогом, ні, я не єдиноріг
Пожадливо пусти кров майбутньому
"Я не впевнений в тому,
що мусить статися, будь,
що буде, Я просто піду
на це широко усміхаючись", -
Капітан Ахав
І в мене немає нічого
окрім вічності в моменті, я знаю
з чого пішло і до чого рухається все
Те, що влучить в мене своєю енергією
Дивуюся, рятуюся, це ж так важливо
Відчиту з кимось однаковий нахил осі,
швидкість обертання, і нехай то буде
хоч півник в ранковій росі, такий дивний
І так не хочу шукати тобі заміну
Чому так швидко перецвітаєш
Як розтягнути захват у повсякденність?
Пусто, пробирає хворобливий холод
Вказівки, слід, бульбашки на воді
Переслідування, щось живе, або
Газове родовище, недостатньо знань
Взаємні заздрощі і право власності
Я все вкрав, і переробив на свій лад
"Несуть" волю зброєю, а не здобувають?
Які вірні раби, задоволення лиш передбачається
Вчора потребувалося, ти далека від ілюзій
якими я вчора і вдовільнявся, поверни мене
додому, третє тисячоліття, далі дорогу
сам знайду, начхати на відродження
Психотичка.. "відьми", без пам'яті
Така іграшка, підігріти, вицідити
Творог, скільки інфікованих вами планет
Ми находили, де ви спали, в автономних
коконах, люди? Т-хе, люблю нудистські
пляжі, бо людині потрібна одежа, а ти -
самодостатній, час придумало кавове
зерня, щоб ти могла насолодитися ним
смакуючи, і справді як ржава вода
Погана кава, зіпсована, не догледів
зерно навіть під кущ не викинеш
Відціджуєш Вас, жодного розумного
Скільки б за Тебе віддали, тримаєш
Такий експонат, закривши у камері,
у дзеркальній, і споглядаєш
Метаморфозу у дарований предмет
Дике, навіть вже не чує як скриплять
двері десь за стінами, високо в кронах
Він Мене не розуміє, але забувається
Ти танцюєш одягненою у печаль
І навіщо мені така проблема, гола
Ніколи не показувати страждання
Так і не зрозумів, що в цьому
Часі популярно здобувати
Ліг далі спати, взагалі не
Нагадуйте мені
Про тверді сири
Ферменти з шлунку
теляти у молоці
Все навиворіт
А чи вбивство?
Коли вони йдуть земля
Ходором ходить, теля
Померло, пуповинна
Кровоточила, для чого
Це все? Шлунок
Все ще допоможе
Зберегти молоко
Матері, консервація
Першим смаком
Чарівного шлунку
Невимовний
Темний ритуал
Ти жив століття
Невинний
Я вже нічого не розумію
Години, що місяці без тебе
А з тобою - все зникає
Секундою, коли вмираю
Тобою пробуджений Я
Забуваюся, пам'ятаю лиш
Секунду смерті, більше
Нічого, ніколи, чому б
Тобі просто не явитися
Звалитися як світанок
Чи зорі, такі бажані
Ти ж бачиш, я нічого не можу
Зробити з собою, тому і не
Приходиш, Всі такі світливі
Ну і я трошки, за компанію
не вистава
[Intro: MJR Radio]
You are now tuned in to 66.6 K-I-L-L Radio
Експлуатувати до напів-життя, а потім
Поговоримо, як вмремо, безтілі, нема
Часу на пояснення, роздягайся
Все забуваю, що я не Примаро-гривий
Лицем до лиця, краще жити в творчості,
аніж в популярності, це все технології
Ти ніколи нікого не взнаєш, ілюзії
Актори, музиканти, не популярні
Може й знайшли грань, не більше
Масова істерія, Ти була на концертах?
В театрі на сотню, дві, це якась вокальна
терапія, хтось з'їв на ній вовка, - Тремор!
Всі запитання стерто
Немає більше місця між смертю
і визначеною долею, погляд заборонений
Пізнаний при Звуках
Тронної кімнати тремтячої; Другий поверх
Я за столиком, внизу копошаться не личинки
Біля тарілки зі не спаржею - буклет, тексти пісень
Невже передбачається розуміння, не ліричний
герой, "- Ти знайшла спосіб бути самотньою
Безкоштовний.." стоячі вистави, немає мороки
зі стільцями, "Як Метелики до Полум'я" -
наступної п'ятниці, а вже ввечері суботи
"Майстер і Маргарита", тільки для дорослих
А це тобто для дітей? "Метелики" не прилетіли
Розрядилися ядерні батарейки, обмеження,
бо за кристалічний щит - війна, ми чимсь
не тим займаємося, зате повз пропливало
"Океано", і не без Втручання розпорядника..
Людина з металу, срібного, але набагато
Важчого, - Я роблю це лиш заради "шуму"
І знаєш, біля театру не привертають уваги
Дивні люди, це все симуляції, проектування
Заграєшся з деталями, колись таке звали
Іграми, спробуй зробити люд зайнятим
Початок цивілізації - робота у дар, плід
Машинізація, перший, клопітка праця
Не спонукається ідолами(явися!) Ну-от, і
Взулися, що далі? Які прогнози? План?
Хочу смалити, триматися за межі імперії
Точно, обмеженість ресурсами
Ви без кавалера? - З яких пір - це клуб?
Вечірні почуття, що до
Опівночі, втамовую їх собою
Передсмертні, інакше тебе
Згублять перед-сонні ілюзії
До чого це все? Я не відчую смаку
Окрім того, що передбачений
Симуляцією, ці всі люди, внизу
Знають де вони? Неігрові персонажі
Не дарма найспокусливіші місця -
найнебезпечніші, будь то гладь моря
Чи маси народу, ми мало цікаві
Персонажі, ми все ще самі собі
Найбільші випробування, - "Лиш"?
Вічне народження героя за горою
Я навчу живих помирати, а мертвих
Жити вічно
Мало хто ходить в театри, нудно, Кіно
Погану акторську гру компенсує монтаж
І "Це" цибулинний квітконіс, вже вистиг..
Тушкований у вині, один з пацанів твого
Часу, Весно, я знаю хто ти, як б це не
Було дивно - ми всередині твого батька
Просто ідол, просто ще недостатньо
Великий, щоб порожнини його нутрощів
Здавалися вакуумом, десь літає моя
ЦНС, її стимулює і живить аморфна
Емульсія, так, це симуляція в симуляції
Надягнула ошийник? Сміливо, - А Мені
Говорили - темпераментний, - Говорить
Его, не "Я", подивися який вид я маю
Локальний мем, помилка дизайну
Була третя година ночі
Диявол розповідав мені
Твої секрети, сміючись
Над моє безпричинною
Провинною, боги як він
Набридає правдою
А Як щодо особистих
Переживань, споглядач
Яскраві картини від учасників, це все - деталі
Ви прийшли напевно на репетицію, споглядати
Прийшли зарано, застали "руханку", - І ваша роль
Що з "его" дає для "я" відчуття цілісності? - Іуда
Хочу зради Тому у що вірю, огидні перевтілення
Король примар, не-вспокоєних душ, що лиш
Просто хотіли.. Мало робили, краще і не розпо..
Смертність, довгострокові заощадження, невже
Я не вірю у вічний політ зі смертю? Боюся
Той, що з Крайота, заощадження без бажання
Нехай побуде, вовк проти змія, хижак-здобич
Придумай кращу концепцію, лагідність проти
Спокуси, сплетіння, просто хочу подовше
Пожити, для когось собі у користь,
що за екстази, бачу в Тобі
Лиш власні нутрощі, - У вас багато "нутрощів"
в риториці, - Смалите? - Лиш на самотності
Прилюдна самострата, бачу поклик порятунку
Схоже, далі за "Его" ви не заходите? - Жахіття
Насправді, покликали очільника, посварити за
Волосся у їдлі? А тут вас побачив і смалити
Перехотілося, ну і кухар у нас - лисий, - В тому
і справа, він як оприскувач, кропить чолом своїм
Страви, - Ви все ще стримуєте собою мій потяг
Закурити, - А тепер, коли закохався у напів-тінь
Прочитай мої думки, принеси вина не з цього
Континенту, молоде, років п'ять-десять
Все якось занадто швидко
Вистиг чай, міцний, металева плівка
Його піт чистіший за воду у стакані
Навпроти, тіло - фільтр переживанням
Віриш? Що найгірше ми залишаємо
Завжди при собі? - Безперечно, але..
Я так і не ставав, не сповіщено
Боги, віртуальність, я просто
Серед потоку електронів, Я
Розглядаю твої очі, моніторами
Шолома, що за доступ, тобі
Зараз засипе склом очі, а якби
Була та соляна ванна - обійняла
Б, чому не надягаєш того спандексу?
Тобі личить, ніяк не забути тиску
Пасивного? Забагато перешкод
Все подушка в плямах, так, ти
Тупо за найближчою лісосмугою
Тобі краще вже розпочати втікати
Копіюй, копіюй її, але я її ізолювала
В кристалі, страх спостерігає за
Воїном ніччю тихою, я мало що
Знаю про атлантів, чому добродіїв
Легше обманювати? Невже вони
Надіються на мою совість?
Половина прибутку - на оборону
Вони занадто культурні люди
Люблю цю країну, прислали конверт з
відомою маркою "нахуй", так, саме до
Мене, всередині - зіп-лок, що це буде?
Так далеко у просторі від входів у бога
Більшість вже перетворюється ззовні
Люблю його пошту, там ніколи не знаходив
Печаль, чи тривогу, боже, забери мене
Звідси, молити космічним потоком -
Буду ззовні
Я не в клітці - кабіні, поруч лиш
мотузка, Ротманс, і пляшка вина
Якісно марную свій час, вічний
Ніби на фотографії, викрикни
Принесли "High Note", - Ніяких зі
Мною "але", ні, перестань мріяти
Приземлено-велично, колись
Поруч з травкою ріс металевий
Стрижень, під зонтик прозорий
Проти граду, так і вберігали
Цей Мальбек, десь в Аргентині
А ми де? Ти тупиш? Налити?
Ну добре, Я сам, знаєш
Сьогодні ще передбачається
Повішання, - Скажи, чесно
Є бринза? Розумію, потрібен
Дозвіл на тваринні продукти
Мо', десь в персональних
Холодильниках знайдеться?
"Бережливе" вино - солодке
Потрібна кислинка
Скажи Щось без думки
Говорять, це любов мовить
Не ставиш ліктів на стіл
Мені подобається, так
Що в Тебе для мене
за робота? - Смієшся?
Щось і з німим сміхом
Просто настільки сил в мене
Вистачить на одного, хочу
Переродження, розумієш?
Звісно ж .. - Біль що змусить
Заснути, це занадто чутливі
Речі для зустрічі першої, Вес..
Ти станеш часом, а я долею
У наступному заповненні
Простору
Пробач мене Боже, але
Так мало вродливих жінок, як і
Чоловіків, не вийшов мордою
Зовсім, ні, тебе люблять собаки
Врода відповідає темпераменту
Групове сновиддя, і мене знову
Люблять спільно, не ніжно, бо
По-хотінню, а потім читаю
Твої думки, невинні, вбогий
Не вистачає самовпевненості
Навіть для мастурбації
Нутро змушує діяти, надіями
Гониме, ме', ме', жалісливе ти
Видовище, такий вродливий і
Ніхто не допоміг цю вроду розкрити
Добре, що я є, можу сказати це все
Тобі Соромне
Так багато хто..
Все.. Помовкую
Хотіли б помовчати
з тобою у компанію
Краще я був страшним
І відразу знав собі ціну
Безстрашну, ще потрібна
Маска, така холоднокровна
Як і твоя невразливість
До заздалегідь програної гри
Життя, ти встрінеш кінець
Гордо, - Що ж тобі заважає?
Пройтися шляхом на якому
Народжений, ти мене пригнічуєш
Критеріями для мого враження
Вони проходять, тому я й прийшла
Сама, ти не використовуєш це все
Для самопрезентації, навпаки, щоб
Забути ніби вона потрібна, Я цілісний
Герой, мене прописано в сценарії
Говорили, потрібно постаратися, щоб
Тебе розговорити, хотів би зіграти
Бога? Для Мене, мого бога, божка
Твоя геніальність - голос із потойбіччя
Мені потрібно схаменутися, а тобі
Безпричинно проводити час з кимось
Ти не можеш знайти мотивів, окрім
Власного задоволення, невже не
Віриш, що хтось може смакувати і
Тебе, Я вірю в тебе через існування
Твоє, - Цінність темного усвідомлення
Думаєш "моє" допоможе тобі розставити..
Пріоритети? Ти в моїй симуляції, лиш тут
Я і маю волю, зовні, така ж - електронна,
а на ще вищому рівні - я плаваю у
Цитоплазмі бога, я відчуваю як ти
Мене торкаєшся, мені холодно, десь
Там, ззовні, там і зорі немає, я знаю
Куди мене привела подорож, боляче
Що наміряно нікого так і не встрінув
Щоб вийти, думаю зустрінуся лиш з
Хароном, якась дивна цибулина
Пора виходити, на ковчег
Я не відразу зрозуміла
Замкнувши кінчики - до
Яких фантазій має доступ
Кішечка у кристалі, Вона
Чудова, коли гасне час,
і стає важко засинати
Вимагаєш лиш одного - вроди
Бо всі люди добрі, Твоя поява
Тут, чи не доказ того, Весно?
Що ще Тобі про мене розповів
Ремінчик на шиї кішечка, масті..
Я люблю травку, на самоті
Тут мало щось бути, але я
Забув, бо з її темних глибин
Дістає лиш любов? Що за
Самокатування
Немає злих, є - нещасні, і маніяки
Сьогодні я поцілував лисину шефа
Її мелодійність - крадена,
але я вам цього не говорив
Я Її люблю, бо Вона повернула "Натиск"
Переживаю своє богохульство, отримую
Повагу, нічого не зробивши,
щоб її заслужити, Я буду твоїм..
I'll be your Doomsayer, як це
Коли тебе люблять лиш за
існування, своє, банальне
Ти ж розпочав? Потребувалося
Більше? Бо поки живий, а любов -
Це лиш для живих
Такий тиск, так не життєдайно, але
навіть тут вже розставлені світильники
Скільки ще таких "самих", днин
По яких ніхто ніколи ще не ходив
Все заради того, щоб Ти пройшлась
Саме по "цій" зараз, хребтині, Кішечка
Мни лапками, без пазурів, Без.. Зараз..
Хазяїн колишній навчив, вкрав, не моя
Вона Тебе не знищить, тому йди, стара
Доводиш до істерики, не м'явкай, не
Розпочинай, вкотре, вартую тебе в
Дівочій інтерпретації
Порятуй! Порятуй!
Не викупаєш, Ти не вимутиш
Забуваюся, я мовчу, не видавай
Мене, мої катування лиш
Трансцедентальні, без досвіду
Тілесного, це все не про Мене
В чому переконання твого
Ув'язнителя? - Тепло і танці
Все бігає, підганяє, і не
Послухає, і не потанцює
Все лиш для себе, ніби
Але де глядачі, кому ж це все?
Передбачена особиста вигода -
Невигідна, всі мусять виграти, Іудо
Передбачаються спокійні пісні? - Ви
Пропустили початок, це не молоді
Люди, їм потрібна розминка перед
Руханкою, - Неможливо, щоб Вас
Хтось не запросив би на танець
Можеш закурити, воно тут передбачене
Ти в себе вдома, суїцидальне мовчання
Спускаєшся лиш коли розставлять столики
Її Немає, - Де Моя Кішечка? - У реальному
світі, звідки ми, минуле, майбутнє, - Як ти..
Не говорити думками
Мені справді на все
Начхати, і не в плані
Суїцидальному, але
Це теж не життєдайно
всередині "Чогось", я проведу їх з тобою
Допоки "Назовні" не визріє під наші пороки
Ми такі різні, Мертва тиша приховує мої крики
Важко бути останнім? Інак чому не серед людей?
Проклинаєш Мене? Давай любити ми цього
вартуємо, більше ніяких "знань" ти не приніс
від свого Виду, так сказав мені ошийник на Кішечці
Я Її вбила? Помолися "Слинявому", поверне Сюди
Витатуюй хреста, як боїшся Вийти назовню, Ар'абе
Зроблене руками завжди залишає відбиток Творця
Перехрестилася хоч не вірю в прикмети, він ж металевий
Чиї руки виліпили його і зімкнули кінчики гемою, ось на
Вона - чудова, колись Сама стану кришталевим
Артефактом, достойним буде просто той, що
віднайде, коли стану безпомічно злою, Вічність
Я просто так не віддамся, Щось важче ніколи
не буде рухатися навколо тебе, що за егоїзм
Інак, як навколо тебе всі крутяться, це означає,
що ти непорушний? Масивна точка? Не завжди
Просто точ.. Що це за камінь? - Просто хризоліт
Білий Диявол, матовий, заліз до
Голови через свій артефакт, - Я
Не підійду, Ти - руйнівна, в маті
Занадто відкрита для психотичного
Втручання, взяти перевагу - однаково,
що віддатися, надягни на шию
Замкни, користуюся зброєю
Ворога, і Я тут не Одна.. Лейла?
Стороннє втручання, це все
Кішечка, як Я можу розвіяти
Тварину? Бути жінкою - важко
Без ніяких метафор у іридій
Ти про неї тепер забудеш
Будеш плакати по Ній,
коли я збридну, дитину
Покинув
Яка істерія прощання
Тебе знову змусить
Прийти до мене
Це не навчання,
а служіння
Так зійдемося, піддамося мудрому страху
Не зізнавайся, в все знаю, це ж все гра
Любити себе лиш для життєдайності
Жити для себе, настільки, щоб лиш не вмерти
Ні? Зізнаємося? Будемо тупо споглядати?
Куди нам критикувати творіння
одне одного? Недолугі Божки!
Ніхто нас не згадає, бо на всіх ми чхали!
І Ти вб'єш Мене, Незламного, в "правді"?
Що є Захват, темна Моя Мудрість, скажи?
Ти ж Мене так боїшся?
Йдеш за бажаним - стаєш
бажаною для чиїхсь ідеалів
Як не знайти відповідність
у цьому світі світлих людей
Не говори так, боляче, і це я
Тобі говорю, зґвалтована
і вбита всередині бога
Ось тобі світ повний любові
Тебе підтримають друзі..
Так, а як нема таких - тобі
допоможуть навчані для того
Запобігання - позбавлення
Приватності, вбивці передбачені
Законом, тому й не вірю в нього
Великі насмішки перетворюють у
Психопатів, а як не вони, тоді
Що Ти? Ти не людського роду
Як плач і соплі можуть збуджувати
Більше за слиз і стогони? Десь
Під світлом місячним, така тепла
Осінь, то-й-діло - хтось пройдеться
У літній суконьці, без б'ю..
Виглядаючи не розпус..
Виглядаючи, виглядаючи
Не Маргарита, ні
Я не служу
Але висліджуєте
Викрикувати твоє
Ім'я він у небо буде
Без-відповідно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2022
автор: Enol