Стиснуте небо аркани в'язало,
Хай і далеко, та все ж до землі.
Кожної хвилі потреби жадало-
Впасти в коліна безсонній меті...
Що висота, як немає пониззя?-
Билось у хмарі вимовно кліше.
Спокій снував, але все ж не розлився:
Кинуте вгору здолає чуже...
Небо волало в самотній оправі,
У ньому немає кривавого зла.
Синє сховалось у дикій заставі
І в'яже аркани для щастя й тепла...
15.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2022
автор: Сара Ґоллард