Заплющіть, любі думи-діти,
Свої натомленії вічка,
Адже вам нікуди й глядіти,
Бо вже настала темна нічка,
Бо нічка темна наступила,
Ниць впала дивом чудотворним,
Довкола все і всіх укрила
Чудесним покривалом чорним;
Укрила і поля, й садочки,
Широке та глибоке море,
Гаї, ліси, річки й ставочки,
В душі − і втіхоньку, і горе.
Заснуло міцно все насправді
Солодким сном. Навколо тихо.
Скорила також власній владі
Ніч щастя, успіх, горе, лихо…
Засніть же, думи, й ви ласкаво
І ніжно, лагідно із ними.
Засніть же, люлі, й сніть яскраво
Ви тільки снами золотими.
Ой, люлі-лю, сини та дочки,
Про все забудьте ви на світі,
Хоча б у ніч. Крізь ці рядочки
Прошу, любов’ю спіть зігріті.
Хай місяць ясний з небесами,
Думки, ваш спокій зберігають
І зорі диво-голосами
Вам колисковую співають.
А завтра, як уже настане
Новий день, то не зволікайте,
Живіть, творіть, що сили стане,
А доти, люлі, спочивайте.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Євген Ковальчук