Плакали іграшки, плакали…
Діточок своїх жалісно кликали!
Де ж вони заблукали?
Де ж вони раптом зникнули?
Плакали іграшки, плакали…
Поміж руїн блукали.
Звали малечу, звали…
Рідну домівку шукали!
Звірі прийшли!… Звірі!…
Всі наші мрії спалили!
Наші доми зруйнували,
Нашу малечу вкрали!
Плакали іграшки, плакали…
Якщо би їм кігті з іклами,
Вони би тих звірів вигнали…
У смерті дітей своїх вирвали!
Плакали іграшки, плакали…
З добрим богом балакали,
Дітей повернути просили,
Дітей повернути благали…
Поміж руїн задимлених,
Поміж тіл закривавлених,
Іграшки плачуть-блукають
Діток своїх шукають…
22.07.22 Олег Фёдоров
Ілюстрація - © Izabela Kowalska-Wieczorek
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Время потерянных стихов