То не людина, то істота,
скажений виродок Неви…
А скільки болю і скорботи
ще принесе народам він?!.
Кипить, вирує параноя,
недопалок волосся рве:
учора бачили ковбоя,
сьогодні – карло він криве.
То міль, замотана у кокон,
не шовку, а шматок лайна.
Веде упевненим він кроком
усіх у прірву. Ця війна
остання вже у долі людства,
ретельно вивірений план
у світі горя і розпустства…
Невже то наш гіркий талан?!
18.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2022
автор: Олександр Мачула