Вибач, брате, що тебе не спас,
Бо мене добряче зачепило.
Наші браття будуть вже без нас
Цих падлюк гамселити щосили.
Вибач, друже, що тобі не зміг
Хоч якусь надати допомогу,
Бо відчув, - не відчуваю ніг...
Вже без них я вижив, слава Богу.
Слава нашим хлопцям й медбратам
І сестричкам, - витягли із пекла.
Цим падлюкам мало: "Аз воздам!", -
Наші хлопці жарять їх запекло.
Як я чув, що не знайшли тебе;
Я не вірю, що тебе покинули.
Та в душі чомусь весь час шкребе, -
До твоєї не прийти могили.
Поки я живий, - безсмертя є.
Господи, врятуй ти наші душі!
І ніщо мене вже не уб'є, -
Бо тебе я пам'ятати мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Рунельо Вахейко