О, як смакували гнилушки,
що впали поміж бур’яни,
жовтіючі місяцем груші
спадають ще й досі у сни
чи будять мене серед ночі,
коли я високу траву
серпом вирізаю охоче
так, ніби усе наяву,
аж серце тріпочеться дужче
і спогадам б’ється у такт,
де в снах я збираю гнилушки,
оті, що найкращі на смак.
17.08.22р.
*Гнилушка – гниличка, гнилиця дика груша яку
чомусь моя бабця називала саме – гнилушкою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Микола Соболь