Тому, хто уявив у собі бога,
Лиш це так тішить люд простий
І вино п'яне, що тече рікою
Що вздовж, що впоперек дороги…
Жінок сховав гай Симілії
Під Авентинськім пагорбом,
Таїнство жде з покровом ночі
Діонісу звеличити пошану,
Віддатися містиці, вакханалії…
Появою чоловіків табу зруйновано,
Піднявся многараз Діоніс ликом,
А оргії та містика, не без причин,
В насильстві і в розгулі дикім
Єднають жінку з чоловіком...
Скудіють кубки, амфори бездонні -
Кричать нектару повнії тіла,..
Та слава хмелю до Діоніса спливла,
Лишивши люду тяжкості та стогін...
Скуділи кубки, амфори бездонні -
Трудами винороби повнили вінець,
Та дню боспорському зійшов кінець,
Такі у вакханалії закони…
Темрява зіркова,
накрила Понт Евксинський,..
...стих вакханалії останній крик...
Як конокрад,
за обрій сонця захід зник,..
Лише суворіше загострив погляд
На чаті воїн пильний –
страж Таврії і син еллінський...
графіка Володимира Адєєва(Севастополь)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2022
автор: Ivan Kushnir-Adeline