Прийшли в наші домівки, запрошення не маючи.
Наповнили одразу горем, усі простори міст.
Скрізь хвилями, жахливі руйнування просуваючи,
Серед розвалин, помітний був драконів хвіст.
Чи то у казці злій, ми ненароком опинилися,
Або фільм жахів дивимось, глядацький повен зал,
Щоб ні було, та хочеться, щоб очі затулилися,
Жахливий сон закінчився, та світлий день настав.
Прийшли в наші домівки, хоча ми не запрошували.
Немов нові хазяїни, свої порядки просувають в них.
Здобутки та пожитки речові чужі охоче уподобали.
Глибока мародерська суть, в їх нації приховано сидить.
Чи хворий розум ними заправляє, злий, маніакальний,
Або народ згниває, заздрість та жадобу прославляючи,
Щоб ні було, та нелюди такі нехай живуть у дальніх
Просторах їхньої держави, на чуже не зазіхаючи.
Прийшли в наші домівки, дарунки з горем дарувати,
Тепер чекайте бандероль, з відплатою за гостювання.
Навзаєм горя, сліз, страху, хвороб, смертей запакували,
Та відправляємо для кожного… Чи мали інші сподівання?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2022
автор: ЭленБрус