* * *
Бреде душа так одинока,
А степ широкий їй навстріч,
Не зрозуміть людські пороки
Й причин – чомУ так, певна річ?
У кожнім з роду засіяли:
Дороговказ, чи Божий знак –
Чому ж в тім зло заночувало,
Той жадібності став кунак,
Цей войовничий до нестями,
Безвільного ж по течії...
Та й світ спиною, тягне в яму,
Бо ж ми для нього нічиї.
Такий сьогодні в більшій мірі
Жорстокий, безпритульний світ,
Лише в прибуток нині віра,
Що в Божім сенсі – пустоцвіт.
Бреде душа так одинока –
Любов Вселенська не знайшлась...
Земля красива, синьоока,
Ще людства доля не збулась...
13.08.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2022
автор: Променистий менестрель