Санжійка 2022. Про степ, море і вогонь …

Морю  не  спиться  -  шумить,  розважається  !
Хвилі  до  круч  пригортаються ніжно,
Зо́рі  на  хвилях  тихе́нько  гойдаються,
З  хви́льок  стрибають  в  пісок  білосніжний  !

Пта́шки  вже  стихли,  скінчи́лись  забави,
Шу́мний  прибій  в  глибині  потонув,
Вітер  стомився,  улігся  на  трави  ,
Стомлений,  в  сонних  обіймах,  заснув  ...

Місячень  я́сний  на  хмарці  дрімає,
Зорі  стомились,  розсілися  тихо,
Дале́ко  у  морі,   де  птах  не  літає,
Підступно  і  підло  прокинулось  лихо  ...

Проснулось,  злетіло  -  стовп  полум'я  й  диму  !
Розкраяли  тишу  архангельські   труби  !
Навкруг  обдивилось  й  до  берега  зринув,
Поне́сло  в  світ  смерть  і  палаючу  згубу  !

Те  лихо  створили  не  моря  стихії  -
В  красивій  морській  уніформі  -  паdлюки  !
Все  'дно  їм  що  бо́мблять  -  Одесу  чи  Київ,
Бабусю  в  літа́х,  чи  із  дітками  люльки  !

Як  яструб  злітає  сталева  жар-птиця,
Летить  навпере́йми,  щоб  лихо  спинити,
Щоб  втрапити  в  ціль,  щоб  не  дать  пролетіти,
Не  дати  прорватися,  не  поступитись  !

Спа́лахом  берег  на  мить  освітився,
Настигли  ракету  над  степом  -  підрив  !  !  !
Гу́ркотом  грім  навкруги  прокотився  !
Клу́бом  вогонь  до  землі  полетів  !

Скрикнула  гірко  від  болю  й  жахну́лась   
Земля  від  удару,  здригнувшися  тяжко  !
За́спаний  степ  у  тривозі  проснувся  !
Зірвалися  в  небо  сполохані  пташки  !

Від  стру́су  у  кручі  серде́нько  спинилось,
Вона  розкололася  і  похилилась  ...
Ще  мить  постояла  і  в  море  упала,
На  берег,  де  хвиля  її  обнімала  ...

Десь  виє  сирена,  тривоги  ж  бо  час...
Маяк  стрепетнувся,  мигну́в  і  погас...

08.08.2022  р.

Фотомонтаж  автора

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2022
автор: Родвін