Ох, як бракує нам тепер краси...
Краси для ока, для душі, у серці.
Тієї чистої з роси-сльози,
Якою упиваються ліси,
Якої не побачити в люстерці.
Ох, як бракує нам тепер... Мовчу...
Читаю мовчки поміж букв акценти.
Читаю й поглядом німим кричу,
Крізь простір, гордість і тривоги мчу,
Не помічаючи життя фрагменти.
Ох, як бракує в людях доброти,
Бракує щирості в словах лукавих,
Що ранять боляче. Слова - дроти́...
А ми шукаєм трохи теплоти
У поглядах далеко не ласкавих.
Ох, як бракує нам тепер... Мовчи...
Не варто рухати повітря словом.
Душею тихо до небес кричи,
Вставай упавши, не спіши йдучи...
І, пам'ятай, що все невипадково.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2022
автор: Ксенія Фуштор