Не знаєш куди себе діти -
Самотність зжирає душу,
Колись всім була потрібна
А зараз ти звикнути мусиш
Що лишилась сам на сам:
з собою.
І нікому не цікаво як ти,
І начхати всім де ти і що ти,
Бо потрібно була, як нещасна,
А як радості мить вхопила -
То і іншим ти стала неважлива.
Бо у душах їх цвіте заздрість,
І злість проростає в серці,
Що не мають тої крихти щастя,
І не мають тої мрії в серці.
Бо ж не знають себе і мусять
Вдовольнятись чужим сенсом.
А в житті того сенсу немає
Якщо зовсім вже чесно казати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2022
автор: Annapolis