Млин.

Ніч  глибока  землю  вкрила.
Зорі  зникли  з  неба.
Біля  річки  одиноко,
Млин  стоїть  у  вербах.

Ніби  й  українська  річка,
Верба-не  японська.
На  млині  висить  табличка:
"Мельница  Московська".

Цілий  день  везли  пшеницю
З  поля  українці,
А  мірошник  ,  кацап  клятий,
Рахує  червінці.

-Что  ,  хохол,  привёз  зерно?
Рубь  давай  в  оплату!
-От  бісовське  те  кубло,
Спалить  би  вам  хату!

Наприйма  зерна  по  вікна.
-Завтра  за  мукой  прийдеш.
Магарыч,  возьми  пол-литра,
Сала  ,  хлебушка  возьмёшь.

А  в  ночі  ,  як  темінь  сходить,
Колесо  млина  гримить.
Його  води  річки  крутять,
Жорново  зерно  мелИть.

В  сяйві  місяця  мірошник
Людську  шкуру  ізніма
І  смердючий  ,  мов  гадюшник,
Чорт  рогатий  вирина.

Та  як  свисне  ,  нечість  клята,
Затряслося  все  кругом.
Всі  мішки  ,  мов  гусенята,
У  рядок  йдуть  за  чортом.

Самі  зав"язки  скидають,
Сиплють  золоте  зерно.
А  один  мішок  із  краю,
Поглядає  на  жорно.

Клятий  біс  підбіг  до  нього  ,
З  лантуха  кістки  дістав.
І  потроху  кида  в  жорно,  
Ще  й  прокльони  зачитав.

Сипле  борошно  на  купу,
Нічну  норму  видає.
Добавля  могильну  кістку,
Склад  таємний  додає.

Мріє  нечість  та  погана,
Вижить  нас  з  своєй  землі.
Починала  ще  з  Богдана
І  засіла  у  кремлі.

Треті  півні  заспівали.
Знову  біс  надів  личину.
Ті  ,  що  вчора  зерно  здали,
Вже  підходили  до  млину.

-Ну  хохлы,  мука  готова!
Магарыч  то  принесли?
Из  зерна  ,  иль  бурякова?
 Йому  рюмку  піднесли.

-Пийте  пане  на  здоров"я!
Дай  Вам  Боже  довгих  літ!
А  на  закусь,  сало  з  перцем,
Покладем  на  білий  хліб.

Лиш  до  рота  той  мірошник
Оту  рюмку  приклада...
-Ой-ё-ёй,  яка  пекуча!
Что  оно  за  ерунда?

Ах  московська  ж  ти  падлюка!
Це  тобі  не  єрунда.
А  з  самого  Водохреща,
Богом  свячена  вода!
Ану  хлопці  !  Тримай  біса!
Зараз  будемо  хрестити!
 Посадили  до  лантуха,
Почали  кийками  бити.

Потім  двері  зачинили
І  за  вітром  підпалили.
Млин  згорів  і  біс  пропав.
Мабуть  в  пекло  знов  попав.

Вітер  в  полі  тепер  свище,
Геть  розвіяв  попелище.
Видно  лиш  біля  води
Два  камінних  жорнови.

Трохи  вище  за  потоком  
Збудували  новий  млин.
Верби  там  густі  ,  широкі,
Борошно  ,  як  білий  дим.

Все  навкруги-українське.
Річка  ,  степ  ,  неба  блакить.
І  так  завжди  має  бути!
По  кацапскі:-Должно  быть  !

23.05.2022р.

Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2022
автор: Степан Олександр