Моє село, одне з найкращих,
І я його дуже люблю...
Все доладу там і путяще,
І я про нього ось пишу...
Якось поїду на гостину,
Там є і друзі, і рідня...
Думками я до нього лину,-
Вчора, сьогодні і щодня...
На жаль, немаю вже я сили,
Щоб щось зробити для села,
Воно збідніло, та красиве,
Собою світ цей звеселя...
Моє село, рідна Верблюжка,
Дитинство й молодість моя...
Життя мого найкращя смужка,
І найрідніша сторона...
Дасть Бог, я ще туди поїду,
І поклонюся до землі:
Селу і людям пречудовим,
Вони ж бо рідні всі мені...
Моє село,як всі збідніло,
Для мене ж кращого нема,
Думками я до нього лину,
Воно для мене, як весна...
І я готова, й ждати буду,
Коли закінчиться війна,
І неодмінно я поїлу,
Чекайте друзі і рідня...
Моє село одне з найкраших,
Дитинство й молодість моя...
І я діждуся днів путящих...
Верблюжко, ти навік моя!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2022
автор: геометрія