* * *
В зелених водах кленів – човен дня ,
І світлих душ скликають дзвони в храм.
Думки плетуть у осінь навмання,
А серце то жене , то завмира.
На гріш міняєм час і друзів ми,
Комусь відкреслить долю в небі крук,
А хтось втече, як тіні хитра миш,
Де крайнє сонце меле сум – журу.
09.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2022
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР