Гроза любові стиснута мечем,
В її натурі більше не відчути,
Як б'ється путь зі зраненим плечем,
Як десь у сяйві знов колотять груди.
Без неї світ, мов загнаний туман,
Колише день, якому не заснути.
Без неї ніч - невсотаний жандарм,
Якому - Все й нема чого́ сягнути...
Навіщо сніг, коли нема життя,
Навіщо грім, якщо нема любові?..
А світло те немовби й не гроза,
У нім бо з вищих - відгомін сваволі...
08.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Сара Ґоллард