Більше не буде тихо шуміти злива,
Стікати по вікнах струмками
Уже не станеш, дівчино, невразлива,
Щоб утікати до мами.
П’ятами в темряву, міряти кроками,
Скільки шпарин в підлозі
І заховатися десь за шафою,
Щоб виглядали лиш нозі.
Більше не будеш ти кароокою,
Спраглою птахою летІти в двері
Більше не будеш одинокою,
Словом розірвешся на папері.
Каменем падати, все розсікаючи
Без рятувального кола
Як тобі, дівчино? Серцю не боляче?
Чому ті слова тихі й кволі?
Більше не буде тут сонце сходити,
Вечір владно увІйде в хату
І кожен, маревом оповитий,
Чекатиме свОю страту.
Пісня дзвінка лунатиме голосно
Серце раптом візьме в неволю
Боже, а помирати - це боляче?
Або ж куди утекти від долі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Ivanka B.