не Дочка, Ява

Любов  -  поетичне  бажання  
Не  від  логіки,  Щось  мусить  
Підходити  у  прощення  всьому  
Витягується  на  пальчиках  
Тай  й  то  щоб  впертися
у  Моє  підборіддя  носиком  

Ану  -  посередник  запліднення
Землі  насінням,  поки  людські
Боги  лиш  і  служать  руйнаціями  для
Ерри,  паршива  насінина  у  доброму  
Саду,  занепад,  ах,  навіть  без  
Втрачання,  так  буває,  коли  не
Переймаєшся  за  посадковий  
Матеріал,  як  не  люби,  його  
Особливість  буде  задавати  
Сумніви  у  перспективності            

Хтось  тут  за  коханим
Хтось  за  коханцем
Ти  не  станеш  навіть  другою
Не  відповідаючи  першій
Я  досі  страждаю  через  свої  
Ідеали,  всі  навколо  кохаються
А  ти  -  просто  камінь  в  чобіточку  
Стерта  в  попіл,  крізь  людей
Все  ще  рухаюся  до  самої  себе
Дрібні  люди  не  більше,  аніж
Просто  камінчики  на  наждачці  
Служать  у  моє  творіння,  тверденькі  
Слабеньким  не  приємно  допомагати
Ніколи  не  зізнаються,  гордовиті  
Не  подякують  за  Твою  перевагу  
Багато  вимагаю,  мені  ж  було  так
Одиноко,  я  тебе  заговорю
Пустомеля,  словами  про  любов  

чим  самовпевненіша  людина  
тим  вона  дурніша,  я  боюся  
Тебе,  Дівчинко,  прірва  
Гасне  сонячне  сплетіння
Нутрощам  стає  холодно  
Танцюйте,  танцюйте
Покажіть  мені  пекло
Диявол  говорить,  Ти  
Весела  Мала,  Я  вб'ю  
Тебе  останньою  
Не  будеш  спочивати
На  кладовищі  домашніх
Тварин,  вони  розвіються
у  Пил  допоки  ти  мені  
З'Огиднеш,  але  перед  
Тим  -  все  розчиниться  
Ти  не  матимеш  могили  
Зотліла  у  пил,  Я  Тебе
Відтворю,  спробую  
Реконструю,  збережу  
Напрям,  там  і  Я
Оживлення  губить  
Орієнтир,  колись  
Діставала  пальчиками
Монетку,  що  застрягла
Між  подушками  дивану?  
Відтворення  губить  
Первородне,  мертва
Провалюєшся  чим  далі
Тягнуся,  а  Чи  ми  жили?
Подякуйте  шумерам  за
Хвилину,  тепер  розумієш?
Наскільки  забуваєшся?    
Переляк,  великий  вклад
Тіла,  блаженні  без  покликів
Під  ногами,  тектоніка  не
будила,  Ви  падаєте  вперед
Одночасно  падаючи  назад
Північанине,  чому  тебе  навчив
Холод?  Такий  потрібний  для
Перегнивання


Кінець  Рілнакії  

Ми  вже  жили  втрьох  під  одним  дахом  
Десь  всередині  бога,  Йому  так  боляче  
Виконувати  Твої  забаганки,  вийдеш?
Витрачаючи  сили  не  відчуваючи  протидії
У  Що  тебе  перетворила  уявна  відстань?  
Ти  -  катований,  відправлений  у
Позамежжя  часу,  ізгой,  Дивує
Тут  -  людина,  а  не  древній  у
Клітці,  що  за  анти-космізм
Він  коротає  час  у  симуляціях  
Не  Один,  Відьмо,  Йди  н..  Які  
Жахіття  тобі  потрібно  пережити  
Щоб  стати  злою  і  з  бажанням  
Вчитися,  чорна  водолазка  на
Манекені  

Так  важливо  почувати  себе  дитиною  
у  соціумі,  істерії  -  ознаки  дорослішання
Так  легко  брехати,  так  приємно  вбивати  
Горлянка  Геббельса,  Схід  не  побачать  під
Кронами,  лиш  мо'  зі  Скляного  міста
На  прогалині,  тек  легко  брехати  
Так,  Я  -  аннунак,  принеси  
Жертву  безхребетну  у  славу
Ігігі,  Я  родом  з  кладовища  
Цивілізацій,  Десь  Між  Ріками      
Того  вимагає  слинява  дитина
В  Мені,  винищення  не  передбачається
Вони  займуть  місце  щурів,  як  і  колись  

Занадто  тонко  налаштовані  симуляції
З  великою  кількістю  перемінних,  можуть..
Втрачати  силу  пророкування,  і  вкотре..  
Мій  сад,  кричу  говорячи  з  богом,  біжу
Назустріч  потягу,  світлу,  лежали  осторонь
Цьому  шляху,  у  позачассі,  щось  промчало
Заливаючи  нас  і  усамітненість  блакитними
Вікнами,  на  Захід,  грюкотало  як  везли  на  
Схід  танки,  вічна  ніч,  мінуса,  +  11
Робить  глибокий  вдих,  благаючи
За  хімічну  смерть,  перетворення          

Я  буду  з  Тобою  поряд,  як  запалиш  зорю
Або  тут  з  людьми  з  неприкритими  головами  
І  де  Вовчиця  Ліри,  що  мусила  піднімати  
Мертвих  із  землі,  жовтень,  ти  липка,  прохолодна
через  перший  піт  У  кісточках,  ти  золота,  на  мені  
Гаряче  в  тобі  нутро,  полихає,  замало  аналогій    
Орбіти  приреченні  на  злиття,  барахлить  коробка
Передач,  подивишся?  Ява  94-го  року,  гальма  
Скриплять,  як  і  ці  рельси  від  важкості,  -  Не
Передбачене  використання,  роблять  такий
Гак,  використовують  темряву  у  прикриття  
Їх  не  потрібно  запалювати,  це  все  тертя
Злиття  передбачено,  -  Люблю  механіку
Якщо  щось  менібодібне,  але  "менше"
Чи  Я  жива  для  тебе?  Чи  лиш  правильні
Редуктори?  Скажи,  коли  востаннє  Тобі
Щось  снилося?    

Ми  просто  йшли  за  людиною
Що  знала  де  находиться  Хоч
Щось,    -  Мій  кінь
З  печер  до  арок  
Він  долав  шлях  за  десять  годин
Ви  знаєте  про  число  "60"?
Подякуємо  шумерам  за
Точність  підігнання  під
Захоплення  швидшим  темпом  
Нагадування  про  смерть  
Розуміння  не  передбачалося
Мої  почуття  не  існують  у  вашій
Реальності  

Можливо  Хлоп,  що  викупився
Ознаки  волі,  у  страх  панам
Ізгой!  Спробуй  з  однією  лиш
Вірою!  Війна  за  гідність
Скасувала  зоря,  не  встигли  
Повимирали  майже  усі  землі
Бліді  блондини,  кришталики  -
на  всі  білки,  темніші  за  ніч  
Щоб  вловлювати..    
Переміщаються  на  усіх  кінцівках
Поперемінно,  Ти  що  з  іншого  
Сплаву?  Так  рано  зносився  
Я  йду  за  своїм  конем,  темні
Але  все  ще  сині  очі,  добре  
Бачу  в  темряві,  зоря  пульсує  
Однакові,  довго  підлаштовуюся  
Під  світло,  тут  буквально  зайти
За  пагорб  і  вже  видно  світло  
Крон,  на  Мені  лиш  золотавий
Плащ,  не  білий,  бо  не  так  
Бруду  видно,  спекотно  
Передбачаються  цунамі  
Зоря  рухається  аркою  
на  півдні,  випаровує  
Океани,  день  руйнує
Наші  тіла,  а  під  арками  -
Війна  -  насильство  в
Урок,  кімната  страху  в
Захист,  з  осудом  особистої
Поразки  слабшому  противнику  
Музеї  людського  жаху,  з  розуму
Людського,  так  важливо  пам'ятати
Я  -  пам'ять,  посеред  пустки  
Сонячної  пам'ятаю  лиш  жахіття
Бо  і  Я  занадто  вже  стара,  щоб
Пам'ятати  все,  живе,  що  збуло
Слідом  за  водою,  сонячні  тумани
Що  кров,  залито,  і  на  смак  
Малиново,  стоїть  пам'ятник
Іридієвий,  агонічним  оскалом  
Взиваючи  небо,  справедливості    

Якісні  розваги  лиш  після  того  як
Повоювали,  стерся  правий  поршень  
Встиг  доїхати  лиш  до  Малої..  колись
Але  додому  прийшлося..  Йти..?  Без  
Нього,  надіюся  не  продала
Раритет,  можливо  ще  дорогою
Туди,  чув  як  один  біс  проклинав
Правого  за  недопрацювання  
Десь  між  ногами  -  момент  сили  
Третій  -  зайвий,  треба  ж  ділитися
У  місиві  болота,  життєдайної
Субстанції  немертвими  рештками  
Чи  можна  це  вважати  "душею"
Бензин  чистіший  за  воду,  помреш
Згодом  від  стерильної,  енергетична  
Залежність  від  бактерій..  Щось  таке..    
Вдихаєш  запах  першого  прілого  листя
Вишневий  сад  першим  опадає,  мчиш
Вдихаєш  запах  древніх  богів,  що  розчинили
Камінь  під  наші  плавники,  навіть  до  мене
Було  щось,  Діти  Ану,  лиш  трохи  швидше
Ста,  це  все  опір  повітря  -  гнів,  який
Поборюю  

Я  розумію,  білизна  -  такий  спосіб  проявлення  індивідуальності
Для  когось..  Я  ж..  Нічого  не  ношу,  ні  для  кого,  вознести  у  вись
Приємніше  Мені,  того  "самого"
Одна  з  небагатьох  жінок,  які
Можуть  носити  колготки  в  сіточку  і  виглядати  мило
Так  мило  я  Її  поїдаю,  говорить,  прощатися  шкідливо
Опадаю  в  осад,  що  за  незвідана  реакція  окислення      
Так  важко  зробити  себе  придатним  для  люблення  
Їй  подобається  те,  що  я  вбачаю  це  відповідальним  
Думаю  лиш  про  смерть  і  зношення,  потрібна  жона  
Що-би  думалось  про  перше  менше  якомога  
Недопрацьовую..  Яка  коняка
Не  люблю  скляне  місто,  моє  ж
Усіх  цих  гламурних  хлопчиків
Лиш  думку  гадаю,  чому  їх  не  
Избивают,  Ти  мені  потрібна
Не  знаю  чому,  не  знаю  нащо
Вживають  лиш  нещасні  
Сором  чи  здоров'я,  мені  не  
Соромно  зізнатися  у  вживанні
Але  соромно  розпочати  діалог  
Перспективно,  Ти  знаєш,  що
Робити,  різнопланове  виробництво  
Я  кам'яний  ззовні,  врівноважений
Але  в  собі  я  покриваюся  мурахами  
Слова  не  передадуть  мого  бажання
Вони  в  жестах  твоїх  викривлених
Пальців,  відключаєшся,  не  сказавши
І  речення,  невн'ятно,  н'я    

Що  може  бути  прекраснішим
аніж  панорамні  вікна  і  башти  
Ви  не  поєднаєте  без  м'якого
Згладжування,  бог  жахіть
Подякуйте,  за  вакцинацію
Страхи  -  ваші,  як  і  їхні  форми
Я  просто  цап-відбувайло  
Такий  потрібний  спокою  
що  проти  сорому,  страху
Не  існує,  я  відчував  підтримку  
Мій  сором  в  плаценті,  панк,  у  відходах  
Яке  мені  до  помочі,  що  реве  з  радіо
Творці  поділяться  технологією?
Віднімемо,  наречемо  своєю  
Так,  це  план  по-краще  

Мало  в  кого  є  хороше  сіно,
як  і  дрова,  ні-в-кого  немає
Хорошого  сіна,  вор'южко
Хочеш  поговорити  про  
Можливості  кар'єри?
Бійся  свинячих  фермерів  

Ненавиджу  вас,  Плеяди
Що  як  предназначені  Діви
Та  якби  мав  -  були  б  Ви  
Досі  зорями?  Мій  Зореграйчик  
Говорить,  відганяй  примар  
Їх  насилає  відьма,  як  встрінеш
Злякається,  бо  не  наважується  

Я  не  старший  за  тебе,  я  не  приймав  жодних  рішень
Все  потоком  найменшого  спротиву,  однаковісінько
Ця  енергія  піде  у  землю,  і  ось  що  сталося,  так,  тупо  здичавів  
Легкий  спротив  для  розуму  став  важкою  працею  для  м'язів  

Ти  так  схожий  на  кота
Інколи  здається,  що  
Тобі  на  мене  пофіг  
Забуття  насолод  стримує  
Відчуття  непорушності?  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Enol