Весна пролетіла , закружляло літо
І життя мов вітерець летить.
Вже скосили жито , бо зерно налито.
Лист на дубі влітку тріпотить.
Як же ж так буває , що час пролітає,
Не старайся його зупинить.
На весні кохає , влітку проводжає,
Восени серденько так тремтить.
Хай подовше осінь у права вступає,
Золотом багряним одарить.
А душа все знає і Бога благає,
Бо у зимку дуже тяжко жить.
Уже стихли грози і прийшли морози,
Срібло заплилося у косу.
Станем на порозі, будуть капать сльози,
Кришталем упадуть у траву.
Ой ти наша зи́мо , ми тебе проси́мо
Не біжи вперед і не спіши.
Весна ,літо, осінь пролетіли мимо,
А ти повне коло заверши.
4.07.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Степан Олександр