Як не любити тиху ніч!
Он місяць-серпик
на цвяшку висить на стіні
в стодолі серпня.
Заклякши, на одній нозі
стримить лелека.
Йому кортить хоч кілька зір
дістати з глека.
Та пнеться дволіток дарма:
від зір лиш кпини.
Заплющив очі птах притьма
і про єдину
він мріє
й нею лиш живе
усеньке літо,
та в серці зойкнуло нове:
пора відліту.
—Пора, —внизу кивнув ромен—
йому? ромашці?
—Пора, — лепече сумно клен, —
летіти пташці.
Кошлатить тишу в вишині
лет серпокрильця.
Малює осінь уві сні
листочкам крильця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2022
автор: Valentyna_S