Я – з тих, що проти вся і всіх,
"Проффесорів", "зелених", руських,
Поїли мудрістю етруски
Дарма дурних синів своїх:
В нас демократія, яку
Пізніш назвуть олігархатом,
І ще істориків багато
Вестимуть диспути в кутку
Та хоч би що, я все ж молюсь,
Щоб ці роки не охрестили:
"Там бачать шанс ворожі сили,
Де програє здоровий глузд"
Але дарма молюсь. Авжеж,
Уже не в моді бачить "зраду" –
У Арестовича багато
Прихильників і соц мереж,
Де кожен, хто з царем не згоден –
Російський, бачите, агент,
Бо очевидно, що здавен
У нас не крадуть у народу,
Всі можновладці – патріоти,
До всього, що іде з Європи
Ніхто руки не прикладе,
(Ну може трішечки) але
У рашці крадуть більше хлопи!
Учора снився мені сон,
Що я в майбутнє проникаю,
Свого грабованого краю
Вже не впізнати горизонт:
Лікарні, дитсадки усюди,
Зміцнилась гривня й далі буде,
Навколо – добрі, чесні люди,
В найближчу школу я зайшов,
Відкрив з історії підручник,
І пальцем по рядку біжУчи,
Читаю:"вибрались з оков,
Звільнили Крим одним ривком
Але перемогли б ще швидше
І хлопці б помирали рідше,
Ніж з торбохватом Єрмаком"
Несила далі вже читати,
Бо розігнали сон гармати
Й сирени під моїм вікном
Все, що лишається мені –
Дивитись чесних журналістів
В сновиди вірити імлисті,
Що знайдеться кінець брехні,
Як голка у гречаній вовні!
Постане справедливий гнів
І переможе ворогів
Тих, що всередині і зовні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2022
автор: Віола Нетребко