На моїй долоні
голка страху вирубцьовує
ще одну лінію...
Пальці німіють від болю,
але кричати не можна,
бо нині болить усім.
Бо нині на долоні моєї Країни
чорний льос наносить
пекельні лінії відчаю,
на котрих вороги спалюють хліб
і знищують найкращих,
застелюючи родючі землі
хрестами,
темними довготелесими хрестами,
які розіпнуто дивляться Богови в очі
і питають - за що?!
Голка страху дре по живому,
з'являються краплі крові...
Але нині ще не можна плакати...
Нині можна тільки молитися,
вірити і тримати у руках зброю,
ховаючи свої лінії страху
глибоко у серці
за сімома замками!
Може, їм не судилося збутися правдою?..
То знає лишень сивий мольфар,
але не скаже...
Бо Бог звелів мовчати,
поки на долонях моєї Країни
матері вкладають спати
у дерев'яні труни-колиски
своїх найдорожчих синів...
4.08.22 р.
Авторка картини -
черкаська художниця Ольга Курська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Леся Геник