Зима лютує гнівна,
Бо вийшов її строк -
Весна вже тут привітна
І гонить лід струмок.
Зарухалось все жваво
Зимі вже місця зась –
Злітає спів яскраво,
То пташка озвалась!
Зима ще чинить спротив,
На Весну бубонить.
А тій це без турботи –
Ще більше веселить…
Схопила відьма снігу
І, зла мов три чорти,
Жбурнула прямо в Весну,
Збираючись втекти!
Весні ж і горя мало:
Бо сніг той вже вода,
З Зими лише сміється –
Умита й молода!
05.02.2022 Гречка Віталій
Федор Тютчев — Зима недаром злится
Зима недаром злится,
Прошла ее пора —
Весна в окно стучится
И гонит со двора.
И все засуетилось,
Все нудит Зиму вон —
И жаворонки в небе
Уж подняли трезвон.
Зима еще хлопочет
И на Весну ворчит.
Та ей в глаза хохочет
И пуще лишь шумит…
Взбесилась ведьма злая
И, снегу захватя,
Пустила, убегая,
В прекрасное дитя…
Весне и горя мало:
Умылася в снегу,
И лишь румяней стала,
Наперекор врагу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: Віталій Гречка