Чоловік із довгим язиком,
Не дай їсти, "потрендіти".
Є основою з усіх основ,
Змога є його терпіти.
Потрібно нерви мать багаті,
Почути, щоб його казки.
Підвипивший, завжди " в уматі",
І соловей вже не свести.
Сусіди слухають частенько,
Друзі уже, якби вони.
Не переслухає і ненька,
Розповідь йтиме до весни.
Я не завидую сусідам,
Дістав той чоловік й мене.
У нас є інші тепер біди,
Нехай нещастя обмине.
Гуляє язиком в природі,
Краще, чим ракетні миті.
Тепер і мається нагода,
Всім нам скучно було б жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Валентина Ярошенко