Липневий дощ... Війна... І це - не дощ...
А сльози Бога, що програв не богу...
О, скільки не вертаються із прощ,
шикуючи свою шеренгу довгу!
Туди за небокраї, за межу,
де війська вже без ліку, вже без ліку...
А світ іще вилюлює олжу,
фантомлячи сумного просторіку.
І плаче Бог, чи відав сам про те,
що ця земля - квітуче райське диво -
кровавими стежками поросте,
а все ж сподобить те, що неможливо?!
Стоятиме одна супроти зла
на простогонах, у глибоких вирвах,
черпаючи зі свого ж джерела
таку священу і високу силу!
Долаючи оцю пекельну товщ
проз біль гіркий, розпуку і тривогу...
Війна... Липневий дощ... Та це - не дощ,
а сльози Господа, їй-богу!
27.07.22 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Леся Геник