Где ты была, когда сквозь серость рани,
Издевка первого луча вошла,
Глаза свет резал, будто край стекла,
Уничтожая сказочности блажи.
⠀
Где ты была, - хотел я одиноко
Просить не поцелуи, Боже, нет, -
Лишь видеть немость губ на много лет
И тела чувствовать истому сбоку.
⠀
Как сивые глаза, под утро зори
Мечты лелеят с ветром в поле.
Мечтательность растаявши сплыла
А день сразит все прихоти былые,
Появятся любовницы иные...
Где ты была? И вообще - была?..
⠀
Автор Олесь Григ
Перевод Юрий Шибинский
⠀
ОРИГІНАЛ
Де ти була, коли крізь сірий ранок
знущання першого проміння увійшло,
і очі світло різало, як скло,
вбиваючи казковість забаганок?..
Де ти була, коли моя самотність
благала ні цілунків, боже – ні, -
вдивлятися в твої уста німі
і відчувати поруч тіла млосність?..
Мов сиві очі, на світанку зорі
плекають мрію з вітром десь у полі…
Розчинена замріяність нічна.
Яскравий день вбиває забаганки,
і зовсім інші з`являться коханки…
Де ти булла? Та й взагалі – була?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: Юрій Шибинський