Погано, що ми стрілися запізно,
Й між нами відстань рівно в двадцять п'ядь.
Так прикро, що у світі цім наскрізнім
Нема години номер двадцять п'ять.
Ти уяви: людина за хвилину
Народжується, й навіть помирає!
А нам з Тобою цілої години
Для серця й для душі не вистачає.
І скільки б разом ми змогли померти?
І скільки б разом ми змогли родитись?
За зустрічі - скажу Тобі відверто -
Я не встигаю навіть надивитись.
Й надихатись ніколи не встигаю,
А доторкнусь - і зникнеш, мов мара.
Та тільки ми незручність подолаєм -
Годинник б'є: прощатися пора.
Ти уяви: і ще б одна година! -
І зникне все: мовчання і бар'єр.
Та я - це я, а Ти - проста людина,
Й не віриш ще у жодну з цих афер.
Між нами знову плавиться залізо,
Між нами іскри врізнобі́ч летять.
Та жаль, що ми зустрілися запізно,
Й нема години номер двадцять п'ять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2022
автор: Макс Дрозд