***Над тобою гелгоче грім…

***
Над  тобою  гелгоче  грім,  над  тобою  періщить  градом.
Ти  ховаєшся  під  навіс,  де  колись  роздавали  хліб.
І  не  віриш  у  яву  цю,  і  говориш,  що  це  -  неправда,
відрікаючись  від  небес,  від  грози  і  уперто  від

Праостанньої  віри  в  день,  у  веселку  і  Боже  чудо,
викидаючи  у  смітник  парасолю  червневих  спек.
А  праворуч  від  тебе  -  смерч,  а  ліворуч  від  тебе  -  студінь.
І  немає  ніде  лелек,  і  немає  ніде  лелек...

Ти  не  молишся  більше,  ні,  не  складаєш  тремтливі  руки
у  покорі  своїм  богам  чи  мамонам  -  мовчиш  і  все...
А  вгорі  тарахкоче  віз,  підросли  Перунові  внуки  -
хочуть  битися  за  своє,  хочуть  мати  з  дощу  хосен.

Але  що  тобі  до  дощу,  й  перунят,  що  об'їлись  глоду,
а  відтак  розпороли  день  блискавками  біді  навстріч?
Ти  ховаєшся  від  громів  на  межі  не  свого  городу,
і  втікаєш  від  себе  пріч,  і  втікаєш  від  себе  пріч...

3.07.21  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Леся Геник