Золота клітка

Вона  у  клітці  золотій.
Потрапила  туди  із  сином.
Сама  обрала  шлях  до  змін.
За  згодою  усіх  сторін
Красиво  жити  захотіла.

Розкішний  дім,  паркет,  камін.
Та  й  на  подвір’ї  –  дивовижно!
Очам  не  вірила  своїм.
Дитятко  бавилося,  втім…
Майнуло  так  вже  кілька  тижнів.

…Та  ось  з’явився  головний,
Реальний  дарувальник  замку.
Володар  наче,  властелин.
У  світі  він  такий  один.
Тож  ранок  зіпсував  спочатку.

Взяв  під  контроль,  не  знає  меж,
Принижуючи  бідну  пташку.
Обмежена  вона  тепер.
За  розкладом  проходить  день.
Незвично  підкорятись,  тяжко.

Лічити  стала  день  за  днем:
Коли  від’їде  остогидлий???
Немає  більше  спільних  тем,
Душа  її  пече  вогнем.
Кінця  та  краю  геть  не  видно!

Чи  треба  вибиратись  з  клітки?
Що  скажуть  подруги  й  сусідки???

13.07.2022    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Вікторія Лимар