Рано вранці мій котик,
Вимивав, пишний хвостик,
І завжди, як по звичці,
Задрімав на травичці.
Літо справжня благодать,
Можна вже й поспочивать,
Бо вночі ж потрудився,
Тож добряче зморився.
Вмить, почув, той дивний звук,
Стук-стук- стук, стук- стук , стук – стук,
У вухах, аж залящить,
Хто посмів, так розбудить?
Це горобчик по бочці,
То немов по коробці,
Скік – скік - скік, стук – стук, стук – стук,
Ну, то справжні є дива,
Голосливо ллє луна.
Скік – скік - скік, стук – стук, стук – стук,
Не до втіхи, дзвінкий звук,
Та за мить забаганка,
Для котиська приманка.
Плиг, горобчик втікав,
Та собі вже дорікав,
Все отак, як спросоння,
-Я знов став справжній соня,
Якась трясця, не спіймав,
Тому й облизня замав!
Лиш здіймались пір’їнки,
У очах блиск й іскринки,
Отакий є резонанс,
Але ж мав, він такий шанс!
13.07.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Ніна Незламна