Безмовні миті, неозвучені думки,
І недозволеністю ваблять помилки.
Чому не кваплюся? Я стримуюсь поки.
Потрібний поштовх. Я у спокої поки.
Всередині, всередині ж вітри.
Ні, не торнадо, і не бурі ще поки,
Не змінюють мій шлях вони поки,
Але в очікуванні, в мацанні мети.
Части́ми стали напади туги,
У прірву відчаю штовхають мої дні,
Але супротив на них діє ще поки,
Але надія залишається поки.
І ось момент очікуваний, не втекти,
Я відкриваю рота і повітря два ковтки,
А далі знов іду на дно, лежу я там поки,
І поживу іще з тривогою поки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Тахіона