Крислатий келих простору небес
Розлив у трави спокій березневий
Приходь в цей закуток придуманий для тебе
Приходь в маєток де росте чебрець,
Де спориші косицями за вітром
Хвилюють поле, і хвилює світло
Легким захмар'ям, що нагнав Творець.
Тут ще верба замучена дітьми
Скрадається в пастельне повечір’я,
Тінистим полум'ям, тінистим сновидінням
Зникаючи в густій-густій пітьмі
Твого маєтку. Там шепочуть ім'я
Твоє відлиті спогади коли
Ідеш один по стоптаній траві
Все шпортаючись об старе каміння.
18.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2022
автор: Володимир Каразуб