Єдиний ворог, що оточує нас завжди рядом
Думки він хоче інколи заплутати так сильно
Що розуміння істини втрачаємо, із холодом
Відносимся до інших бо хочем дихать вільно
Не розумієм слів що просто значаться словами
Втрачаєм голову від тих думок яких не знаєм
Усіяли своє життя підозрами немов деревами
Чекаємо плодів, а їх нема і знову й знов шукаєм
Той ворог заважає бути нам собою у житті
Всередині сховався, а ми його чатуєм ззовні
Самообман розколює бажання бачити, у сні
Живем серед своїх нагаданих історій гнівні
Чекаємо того чого чекати скаже голос в голові
Гадаєш що повинні бути навкруги щиріші
Слова лунають знову, чуються нові й нові
Але плоди дерев очікувань все менші, менші
Ми ворога зростили, що з середини з’їдає нас
Підштовхує вперед, і заставляє бути злими
Бо нам здається часто, буде новий резонанс
Якщо весь час шукати істину і буть жорсткими
І день за днем ми чуємо слова, на всі зважаєм
Шукаємо відлуння правильне яке задовільнить
Бо звикли що лиш ми праві і свою думку маєм
Готові кожне ми зловить і кожне обсудить
Наш ворог часто лиш всередині живе роками
Слова, що значаться словами треба відпустить
Потрібно чути тих хто рядом їх говорить з нами
Тоді й плоди ми зможемо і виростить й вкусить
08.07.2022. (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2022
автор: Ярослав Яресько