А я пройду повз тебе, наче крізь.
Ми вже чужі, проте колись знайомі.
Не буду у вогонь кида́ти хмиз.-
Здається, згарища лишилося доволі...
Пройду повз тебе. В розумі туман.
Холод огорне́ нестримно душу.
Може щастю дать якийсь хабар?
Хоча не треба. Я того не мушу...
Пройду повз тебе. Швидко омину́.
А ти побачиш, словом не зупиниш
Колись знайому... зараз вже чужу.
У правду, бачу, ти таки не віриш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2022
автор: Тетяна Білогай