Солодкий пряник

  Вільний  авторський  переклад
               з  російської

Голодні  очі  у  дитини
Блукають  в  пошуку  завжди.
Вона  принишкла  на  хвилину.
Дорослі  кажуть  їй:  «Зажди!»

Невже  це  мама  просить  брата,
У  борг  їй  дати  грошенят???
Та  ні,  чекатимуть  зарплату!
Зосталось  днів,  приблизно  –  п’ять.

А  поряд  тут,  на  підвіконні,
Два  пряника  лежать  собі.
Надію  має  невгамовну,
Що  дядя  скаже:  Це  –  тобі!

Уявний  аромат  ванілі
Підняв  наразі  апетит.
Зібрати  треба  трішки    сили,
Щоб  швидше  потяг  цей  згасить.

…Ось  підросте,  поможе  мамі,
Працюючи  без  вихідних.
Коли  вже  знань  побільше  стане,
Відкриє  справу  так,  як  слід.

Спочатку  –  власний  цех,  майстерня,
Щоб  шити  сукні  та  пальто.
Щоб  мрію  втілити  в  реальність,
Не  перешкодить  їй  ніхто.

***
…Немало  літ  пройшло  з  тих  пір.
В  свій  успіх  вірилося  їй.
Всього  в  житті  було  сповна,
Не  уявляла,  що  війна…

Гірким  смакóм  наповнить  день.
Вона,  як  всі,  тепер  –  мішень
Для  злісних  путінських  атак.
В  ракетному  вогні  горять:

Центр  торгівельний  та  заводи.
Постійно  в  молитвáх  до  Бога:
Коли  безпечним  стане  небо?
Сирен  боятися  не  треба…

…Солодкий  пряник  довгожданий
До  перемоги  буде  званий…        
             
03.07.  2022      

 
               Сладкий  пряник

Голодные  глаза  девчонки
В  привычном  поиске  горят.
Её  оттиснули  в  сторонку,
А  сами  что-то  говорят.

Быть  может,  мама  просит  брата,
Чтоб  одолжил  чуть-чуть  деньжат.
Да,  где  там?  Будут  ждать  зарплату.  
Такой  в  семье  у  них  уклад.

…На  подоконнике,  что  рядом,
Два  пряника  лежат  в  пыли.
Как  видно,  никому  не  надо.
Вдруг  дядя  скажет:  «Забери!»

Представив  аромат  ванили,
Забегал  у  малышки  взгляд.
Нашла  в  себе  немного  силы,
С  желаньем  этим  совладать.

…Вот  подрастёт,  поможет  маме,
Работать  будет  за  двоих.
Приобретёт  побольше  знаний,
Чтоб  дело  нужное  открыть.

Пусть  это  будет  мастерская,
Где  шьются  платья  и  пальто!
Заветная  мечта  такая,
Не  украдёт  её  никто!

***
….С  тех  пор  прошло  немало  лет…
Тогда  поверила  в  успех.
Всего  судьба  дала  сполна.
Не  ожидала…  что  война…

Наполнит  горьким  вкусом  день.
Она,  как  все,  теперь  –  мишень
Для  страшных  путинских  ракет.
Несут  они  так  много  бед.

…Торговый  центр  в  огне,  заводы.
В  молитве  постоянной  к  Богу:
Когда  обезопасим  небо?
Уйдут  неслыханные  беды…

А  сладкий  пряник  долгожданный  –
К  победному  столу  желанный.

29.06.2022






   


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Вікторія Лимар