А мені б зорепад. Сл. Л. Іванової


А  мені  б  зорепад,  як  бувало  у  юності  милій  
Коли  ніч  золота,  лиш  майнувши  легенько  крилом,
Вже  світанок  несе,як  вітрильник  на  вранішній  хвилі,  
Білосніжний  туман  над  долиною  й  тихим  селом.
Знов  світанок  несе,як  вітрильник  на  вранішній  хвилі,  
Білосніжний  туман  над  долиною  й  тихим  селом.

А  мені  б  ніч  таку,де  довкола  омріяна  ніжність...
Неповторність  її  я  несла  би  в  душі  крізь  роки....
Все  ж  бо  так  і  було,  та  якби  не  гнітюча  трагічність,
Коли  душі  й  серця  розривають  зловіщі  круки.
Все  ж  бо  так  і  було,  та  якби  не  гнітюча  трагічність,
Коли  душі  й  серця  розривають  зловіщі  круки.

А  мені  б...  а  мені  б....  Ні,  не  треба  чарівної  ночі,
Бо  навіщо  мені  той,  забутої  юності  вир.
Бо  душа  день  і  ніч  про  одне  лиш  бажання  шепоче:
"Дай,  Всевишній,  мені  такий  цінний  і  бажаний  мир!"
Бо  душа  день  і  ніч  про  одне  лиш  бажання  шепоче:
"Дай,  Всевишній,  мені  такий  цінний  і  бажаний  мир!"
                                                     Програш.
Знов  душа  день  і  ніч  про  одне  лиш  бажання  шепоче:
"Дай,  Всевишній,  мені  такий  цінний  і  бажаний  мир!"
                                                     

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Анатолійович