Нас приземляють що раз нижче й нижче,
І не дають змахнути крилами нікому.
Малий життєвий вік, до смерті ближче,
Геноми забирають в "Днк людському".
Століття за століттям примітивні старти,
З прогресом "лженаук "- заходим в пастку.
Розігрують життя і смерті карти,
Дарують в штрикавках нам яду частку.
Ми план виконуєм для них роками,
Століттями будуємо за їх проектом.
На фабриках , заводах завше за станками,
Усе для розвитку ,,la mobile perfecto".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: