Odi profanum vulgus(1). Костьол чи кав’ярня,
Республіка чи коні, гурт шевців чи армія,
Народи, збори, школи, родина, читальня –
Скрізь загроза і хаос, і пустота фатальна.
В гамірному столітті тиранічні спільноти
Управителів глупих і тупої голоти,
Родить пафос левиний возню мурашину,
Люди нудяться разом в міщанських родинах,
Де в пустому костьолі крикливого папи
Вавилонська руїна – з вавилонської башти.
Почали лопотіти балакучі машини,
А в серцях нас чатує жахка самотина,
В цім столітті недобрім, жорстокім, бундючнім -
Мимо мовчки проходжу: холодним, байдужим.
[i](1)Odi profanum vulgus et arceo... - Зневажаю юрму невігласів і уникаю... Горацій, Оди, книга 3:1.[/i]
[b]Julian Tuwim ...ET ARCEO[/b]
Odi profanum vulgus. Kościół czy kawiarnia,
Republika czy koni, wiec szewców czy armia,
Naród, gmina, rodzina, uczelnia, czytelnia -
Wszystko chaos i zgroza, i pustka śmiertelna.
I w tym hucznym stuleciu tyrańskiej wspólnoty,
Śród głupich wielkorządców i tępej hołoty,
Gdzie patos lwi rozdyma mrówczą krzątaninę,
Gromadząc ludzkość w nudną, mieszczańską rodzinę,
Gdzie pustego kościoła krzykliwi papieże
Na gruzach Babilonu - babilońskie wieże
Wznoszą pośród szwargotu wyszczekanych maszyn,
A chciwa czerń szpieguje samotność serc naszych,
W tym wieku rozjątrzonym, wydętym, okrutnym -
Przechodzę, mijam, milczę: obcy, zimny, smutny.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Зоя Бідило