стоголосим якорем
упав на дно світанок
повинно бути свято нам
напитись наостанок
допоки мул уляжеться
на хвилі нарікати
повикипає пряжа ся
кавеликами вати
і Він своє вподобає
навпомацки як в днині
та й загенує коди є
навіки як до нині
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Щєпкін Сергій