Ти теж скажи,
скажи як при прощанні,
Промов свої закляття.
Скажи -
Я ще не відрізняю Так від Ні.
Своєму рішенню дай сенс,
дай йому тінь.
Дай йому вдосталь тіні,
Дай її так багато,
як ти розсіюєш круг себе, біліючи між
північчю і полуднем і північчю.
Дивлюсь навколо:
Глянь, як усе дзвенить бадьоро –
Про смерть! Живуще!
Правдивий той, хто розмовляє з тінню.
Ось тільки зменшується місце, що ти займаєш:
Куди тепер, розсіюється тінь, куди?
Підводжуся. Наосліп вгору.
Ти слабшаєш, тонка, незнана!
Тонка: як нитка,
яка донизу тягне зірку:
щоб плавала внизу, внизу,
де видно, що вона пливе: у пустоті
серед зрадливих слів.
[b]Paul Celan SPRICH AUCH DU[/b]
Sprich auch du,
sprich als letzter,
sag deiner Spruch.
Sprich –
Doch scheide das Nein nicht vom Ja.
Gib deinem Spruch auch den Sinn:
gib ihm den Schatten.
Gib ihm Schatten genug,
gib ihm so viel,
als du um dich verteilt weißt zwischen
Mittnacht und Mittag und Mittnacht.
Blicke umher:
sieh, wie’s lebendig wird rings –
Beim Tode! Lebendig!
Wahr spricht, wer Schatten spricht.
Nur aber schrumpft der Ort, wo du stehst:
Wohin jetzt, Schattenentblößter, wohin?
Steige. Taste empor.
Dünner wirst du, unkenntlicher, feiner!
Feiner: ein Faden,
an dem er herab will, der Stern:
um unten zu schwimmen, unten,
wo er sich schimmernd sieht: in der Dünnung
wandernder Worte.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2022
автор: Зоя Бідило