Пеньок, що дереву розкаже?
Який там досвiд, коли ти
сухий, чорбатий, заскорузлий,
ще на землi, а неживий!
Гриби ростуть по тобi буйно,
хоча ти їх й не садив.
Вужi з гадюками все пружно
звивають стан свiй по тобi.
Ну може птаха, вже як треба,
на хвильку сяде, посидить ...
А так нi сонце i не небо -
нiщо вже толком не глядить
на тебе - вже зарозшим в травах,
кiнець повiльний вже iде ...
Було усе, доволi слави,
що кронами дарив усе
i славив Бога, спiвом птахи,
i про кохання шумолiв ...
Старий пеньок ... i слава Богу -
пожив, прожив … усе, як мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: