У твоєму записнику двадцять п'ять
адекдотів для мертвих.
Складав їх з усмішкою і любов'ю.
Найчастіше спадали на думку вранці,
на голодний шлунок
в час походу до туалету,
два з них записані поспіхом у церкві
на поминальній службі
під час проповіді священника,
ще сім обірвали тобі побачення.
Відкладати було нікуди:
померлі ще не почали розкладатися, отже,
естетика перебування на їхніх могилах
не порушена.
Ти планував розповісти ці анекдоти котроїсь
зі врочистих митей,
(ну, коли рідні кидають грудки землі
на труни чи наприклад,
підходять до катафалку прощатися),
але суворий погляд батька, що не покидав
тебе ні на мить,
звів нанівець ці міркування.
Тому сьогодні ти тут.
У другий день після похорону.
Земля ще пухка і не покрилась скоринкою,
отже, важко не має бути.
Принаймні, не дуже.
Біда лише з кількістю. Тому, цілком логічно,
почнеш з двадцять п'ятої.
Можливо,
навіть подужаєш розкопати три могили.
Батько на роботі — отже, ти вільний у діях.
Батько є не скрізь і не завжди, але все ж
він успішний аналітик,
контролер і виконавець,
бо ж таки довів до завершення
вбивство твоїх двадцяти п'яти років і
легко уникне покарання.
Ось, ось про це твої анекдоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: Сніг_на_голову