Це можуть бути екстази,
глибокі і довгі -
залежить, які попросиш.
*кусає шию*
Чи блювання над унітазом,
й ти тримаєш моє волосся,
і все одно вважаєш мене красивою.
Панельки сірого міста.
Приїдь і веди мене,
веди мене ними геть.
Твій космос і твоє море кличуть
мене пірнати.
Хтось мав би стати для мене домом,
але помер.
А ти - моя альма-матер.
Розкладаєш мене на молекули,
ділиш в мені нулі,
хочеш, аби воскресла.
Я лежатиму зіркою
на твоєму гарячому вівтарі -
відспівай своїм янгольским
заупокійну месу
всьому, що не мало вижити.
всьому, що в мені не я.
Ти ж знаєш ліпше за всіх,
де вмикається цей маяк.
І в якому місці бог спустив мені сходи,
щоб піднятись до твого раю.
Я вмираю з тобою.
За тебе.
У тобі.
Вмира Ю -
забираю останню літеру
і першу від твого імені.
І ти стаєш богом сонця,
Ти Ра -
пестливе проміння свободи.
Зігрій мене.
Вмий мене.
Освіти.
З очей твоїх пити воду.
Переходити на червоний -
ти мій внутрішній поводир.
Ти світило, проміння, іскри, вогонь запеклий,
ти збираєш мене докупи
у кулю
й даєш їй вектор.
Вдихаєш силу нестись безстрашно,
зійти на сцену.
Ти сієш зерна, і кожне справжню
мені поверне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Міра Мальська