Дуже важки֜ми стали, такі нав’язливі думки֜,
Немов би на плечах ти тягнеш у мішках цеглини.
Ні радості вони не мають, ні яскравої краси,
Про біль людей розповідають та задіюють світлини…
Семен воює з побратимами, боронить рідні землі.
Йому уже за п’ятдесят, звання він командирське має.
Раніше воював уже, не зміг тепер сидіти у резерві,
Як почалась повномасштабна, з першого дня обороняє.
Своїм підлеглим полюбився він, розумний командир.
Завжди бійцівський дух підтримує у взводі перед боєм.
Турбується про кожного бійця, та зберігає їх житті.
Лиш іноді помітний, в очах незрозумілий погляд з болем.
Ніхто не помічав у ньому таємницю, що він приховав.
Бо дуже жвавий, енергійний, самовідданий в бою.
Усміхнений Семен, немало жартів, анекдотів розказав,
Але одного разу, все ж не зміг він приховати біль свою.
До лікаря йому прийшлось звернутися, він не повірив.
Очам своїм не мав він віри, коли йому відкрився той.
Надав Семену необхідну поміч лікар та завжди віднині,
Уважніше удвічі доглядав за командиром, адже він - герой.
Коли раніше почалась війна, що йшла на сході України,
Семен пішов обороняти рідну землю, бо небайдужим був.
Отримав нагороди та звання, пишається ними понині,
Через три роки міна розірвалась, важкі поранення набув.
Він ледве вижив, біль нестерпний, бо лишився обох ніг.
Прикутий довго був до ліжка, батьки вдома доглядали.
Але одного разу вирішив, що він не повний інвалід.
Доб’ється у житті того, що зможе на обидві ноги встати.
Батьки віддали кошти, друзі всім тоді йому допомогли.
Поїхав закордон у клініку, там персональні він здобув протези.
Через два роки добре звик, немов би виросли знов дві ноги.
А почалась повномасштабна, приховав, ажіотаж був величезний...
Ні, не здолати ворогам країну, в якій живуть такі богатирі.
Кремезний дух, патріотизм, їх душі просто надриває.
Велика гордість переповнює за них, достойні є вони сини
Могутньої держави, що навіки волю для народу здобуває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: ЭленБрус