Слово живе вічно, а ми життя частина,
Сьогодні,вчора, завтра, зі змінами буття,
Лиш сказане ,написане води мала краплина,
З якої починаються великі всі моря.
Народжується слово, а з нього вірш чи пісня,
Цитати, афоризми карбуються навік,
Хтось складав вже "до",а ми читали "після",
І додавали в теку життя новітній слід.
До нас усе творили ,писали, зберігали,
Щоб принести в майбутнє краплину з давніх днів,
Без слова адже зовсім нічого ми б не знали,
Історії не мали, й коріння прадідів.
Не знали б ми Шевченка, рядків його пророчих,
І не пишались мужністю славетних козаків,
Дарує слово силу для підданих охоче,
Дарує людям казку,науку, любий спів.
Дарує людям мудрість складену роками,
Початок має в часі але нема кінця,
Дорогу довгу також пройде воно з нами,
І забере частину нас вперед до майбуття .
Слово живе вічно, ми ж лиш життя частина,
Ми проміжок у часі, ми тимчасовий стан,
Залишиться можливо й від нас ота краплина,
Що створить зі словами глибокий океан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Вікторія Павлюк