ЧЕРВНЕВА НІЧ

Червнева  ніч,  настояна  на  липах,
на  спеціях  із  денних  млосних  спек,
на  стріхи  низько  зорями  налипла,
відкривши  незглибимий  літній  спектр.  

Аж  ось  прийшов  і  ліг  на  крони  вітер,
овіяв  прохолодою  село.
Лякають  блискавиці  хату  й  літо,
на  зорі  напинаючи  заслон.  

Дерева  гне  –  аж  пси  позамовкали.
І  лиш  цвіркун  ще  й  досі  огризавсь.
Під  гул  дротів  і  скреготи  металу,
все  блись  та  блись,  –  все  ближчає  гроза.  

Немов  коти,  ховаючись  від  бурі,
згорнулися  клубочками  хати,
поснули  і,  здається,  вмить  забули,
що  ще  хати  вони,  а  не  коти.  

Коти  ж  вві  сні  хатами  поставали,
і  стріхами  вже  чують  –  буде  дощ.  
Сховали  животів  і  морд  овали,  
мов  судна  –  в  пречутті  кораблетрощ.  

Та  завтра,  як  не  сталося  й  нічого,  –
знов  спека  вшкварить,  зникне  інтерес.
Коти  й  хати  розправлять  гордо  щогли,
в  чеканні  на  сієсту  й  вітерець...

©  Сашко  Обрій.
29.06.22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Олександр Обрій