Обсидіановий браслет,
Якому десять тисяч років,
Знайдений в Турції фрагмент,
Це ж зАгадка на пару років.
Відполірований він так,
Ніби оптичне скло ,сьогодні.
Для людства це напевно знак,
Ми не одні- у цій безодні.
В епоху кам'яних століть,
Коли в печерах жили люди.
Хто загубити міг ,скажіть,
Невже прибульці -недолюди.
Якщо прибульці були тут,
В епоху ще палеоліту.
Загнали нас у глухий кут,
Не залишивши заповіту.
По всій Землі такі чуда,
Археологія знаходить.
Руйнує все земля й вода,
Горить під Сонцем все , що сходить.
Єгипет Сфінксів заховав,
І написи племен , печерні.
А хто у Індії бував,
Побачив різьби інтер'єрні.
Хіба створити їх могли,
Прадавні люди із зубилом.
А може блоки ще тягли ,
На піраміди під настилом.
До нас тут жили на Землі,
З далеких зір прибульці дивні.
Чи були добрі а чи злі ?
Та явно вже не примітивні.
Р.s.
На фото показаний саме автентичний
артефакт ,обсидіановий браслет, вік якому археологи
нараховують 10.000 років.
Так майстерно виготовити та обробити могли лише
цивілізації з надсучасним обладнанням, іноваційно-комп'ютерного станка .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: