Загиблим солдатам України

Стають  по  черзі  в  селах  на  коліна
В  містах  стають,  пошану  віддають
Дітей  везуть  додому  в  домовинах  
А  там  дощі  за  ними  сльози  ллють

На  цвинтарі  вже  місця  не  лишилось,  
Червона  глина  прибрана  в  вінках  
В  страшному  сні  такого  б  не  наснилось  
І  грім  гримить  далеко  в  небесах  

Загинути  на  своїй  Батьківщині…
Ще  з  молоду  покинув  ти  життя  
Не  всю  любов  відкрив  своїй  дружині,  
Недолюбив  ріднесеньке  дитя.

Батьки,  немов  у  пеклі  побували,  
За  день  посивіли,  добавили  роки.  
До  раю  сина  свого  проводжали
 І  сльози  тихо  капали  з  щоки  

Собою  ви  закрили  побратимів  
Пішли  у  вічність,  щоб  ми  тут  жили.  
Вже  чуєте  пісні  від  херувимів,
Тепер  між  нами  розвели  мости.

Лунають  постріли  угору  з  автоматів  
Від  горя  стиснулись  серця  на  мить.
Нехай  настигне  Божа  кара  гадів!
Нехай  земля  під  ними  загорить!

Яку  ціну  потрібно  заплатити,
Щоб  мир  прийшов  і  скінчилась  війна?
Як  горе  нашим  людям  пережити,
Біди  багато,  мрія  лиш  одна.

Олександр  Степан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Степан Олександр